Після першого хрестового походу (1096—1099) сельджуки втратили Палестину, Сирію, прибережні області Малої Азії та Грузію. Після смерті Мелік-шаха феодальні усобиці ускладнилися рухом ісмаїлітів. У 1118 держава сельджуків було розділено між синами Мелік-шаха: Санджаром і Махмудом.
З кінця XI ст. Сельджуцька імперія почала хилитися до занепаду. Основною причиною занепаду стали: перший хрестовий похід, через який імперія втратила Грузію, Ширван, прибережні частини Малої Азії, частину Сирії та Палестину; зростання феодальної роздробленості та сепаратистські прагнення васалів.
Перемога армії Грузинського царства над об'єднаним військом сельджуків у Дідгорській битві Наприкінці XI століття тюркське плем'я сельджуків (огузов), що отримала назву на честь свого вождя Сельджука, підкорило своїй владі територію від Ірану до Малої Азії
Сельджукіди Анатолії та їхні васали сповідували сунітський Іслам ханіфітського штибу. Заснування турецькою державності в Анатолії пов'язано з Куталмиш Беком (пом. 460 р. х.), сином Ізраїлю Арслана-йабгу, четвертого сина засновника сельджукської династії Сельджук Бека, сина Докака.