«Повість временних літ» перераховує дванадцять східнослов'янських племінних спілок, що існували до IX століття: поляни, древляни, дреговичі, радимичі, в'ятичі, кривичі, словени ільменські, дуліби (пізніше відомі як волиняни і бужани), білі хорвати, півночі, півночі.
Татіщеву). Грунтується на фрагменті з Повісті временних літ («слов'янська мова і російська одна, ад варягів адже прозвалися руссю, а раніше були слов'яни; хоч і полянами називалися, але мова була слов'янською.»), повідомленні арабського географа Ібн Хордадбеха, який писав, що руси це слов'янська народ.
Корінними на той момент були фінно-угри та балти, іноземними — слов'яни та варяги. У Повісті минулих літ літописець перераховував племена, «що дають данину Русі»: весь, міря, мурома, череміси, мордва, чудь, перм, пещера, ям, литва, зимиголи, корсь, нарова і ливи.