4. У місцевостях з особливо холодним кліматом видаються хутряна шапка-вушанка з овчини – 1 штука на 2 роки, зимова білизна (фуфайка з довгими рукавами та кальсони) – 1 комплект на 1 рік, шкарпетки напіввовняні – 2 пари на 1 рік, куртка демісезонна – 1 штука на 6 років.
Шапка-вушанка у знайомому нам вигляді з'явилася на початку 20 століття, за часів революції 1918-1919 роках. Армії потрібне було обмундирування, і тут згадали про шапку з довгими "вухами" до пояса, якими в морозні дні обмотували навколо шиї.
Відповідно до альтернативної точки зору шапка–вушанка Стародавніший предмет одягу і коріння його походження йдуть з Монголії. Монгольські воїни носили такі головні убори – у вигляді конусу скроєної з овчини, з широкими відворотами для захисту обличчя від вітру та хуртовини. Називалася така шапка малахай.
У письмових джерелах, що дійшли до нас. шапка вперше згадується у Духовній грамоті Івана Калити 1327-1328 років; однак тут мається на увазі не звичайний головний убір, а один із символів великокнязівської влади («шапка золота»).