Класична (найзагальніша) схема сонати така: перша частина зазвичай швидка, написана у формі сонатного алегро, тобто з певним типом розвитку музичного матеріалу та співвідношення тем; друга, навпаки, витримана у повільному темпі; їй на зміну приходить заключна частина (кінець), якій властивий швидкий темп.
У основі одночастинної композиції сонати лежить монотематичний принцип: тематизм виростає з єдиного інтонаційного комплексу, закладеного у початковому мотиві-імпульсі (мі – фа – ля – сіль діез).
Соната (у перекладі «звучання») – музичний твір для одного солюючого інструменту (рідше – двох), зазвичай із трьох частин.