Для нього було характерно поєднання двох типів глибоко ліричного способу висловлювання: 1) патетика, схвильованість; 2) витонченість, озвучення тиші. Лірика Рахманінова виражає любов до людини і природи і водночас страх перед нечуваними змінами та заколотами.
У Фантазії переважають образи лірично-пейзажного характеру Перша частина її, Баркарола, за загальним тоном музики близька написаній у ті роки Баркароле з ор.
Характерним для композиторського стилю СВ. Рахманінова є втілення властивостей російської народної ліричної протяжної пісні у вокальних, а й у інструментальних жанрах. В інструментальній музиці Рахманінов виробив свій неповторно-індивідуальний співучий стиль.
Багато сучасних музикознавців називають духовна творчість Рахманінова вершиною Нового напряму російської духовної музики.