На великому аркуші композитор зробив запис, пояснюючи для чого саме він задумав свою працю. Там значилося, що він призначений для навчання молоді, а також для музикування музикантам, що вже відбулися.. Другий том Бах написав у Лейпцигу в 1744, через багато років після першого.
Щоб наочно продемонструвати переваги темперованого ладу, зокрема можливість використання всіх тональностей і вільного переходу з однієї тональності в іншу, тобто модулювати, Бах написав цикл прелюдій та фуг, який так і назвав – «Добре темперований клавір».
Бах писав музику як окремих інструментів, так ансамблів. Його твори для інструментів соло – 3 сонати і 3 партити для скрипки соло, BWV 1001-1006, 6 сюїт для віолончелі, BWV 1007-1012, і партиту для флейти соло, BWV 1013, – багато хто вважає одними з найглибших.
Назва твору передбачає використання клавішного інструменту (зараз зазвичай ці твори грають на фортепіано або клавесині), налаштування якого дозволяє музиці звучати однаково добре у різних тональностях.