Евенкійська мова (евенська мова, самоназва — Еведи туре́н, застаріла назва — тунгуська мова) — мова евенків, одна з мов тунгусо-маньчжурської родини. Поширений у Росії біля, переважно, Східного Сибіру — від лівобережжя Єнісея до острова Сахалин (4,8 тис.
Мова – евенкійська, що належить до тунгусо-маньчжурської групі алтайській мовний сім'ї. У ньому виділяється три групи діалектів: північна, південна та східна. Кожен діалект поділяється на говірки.
Предками евенків історики вважають оленярів увань. У V-VII століттях вони кочували за Байкалом. В результаті їхнього змішання з іншими народами і з'явилися евенки, які стали заселяти Сибір уздовж її основних гірських хребтів. Слово «евенкіл» означає «народ, що живе в гірських лісах» або «поперек хребтів, що йдуть».
Евенки завжди називалися тунгусами, хоч у широкому значенні тунгуси — це ціла група народів: евени, орочі, нанайці та інші. У евенкійською словнику 30-40 тисяч слів, але вони ще не всі зібрані.