Згідно з Похльобкіним, виробництво горілки з хлібного спирту, винокуріння, виникло в одному з монастирів Російської держави. 1440-1470-х роках, причому «1478 слід вважати як крайній термін, коли винокурне виробництво вже існувало деякий час».
Звичайно, на Русі, де виноград не розповсюджений, як у Провансі, продукт видозмінився, його почали готувати із зернових культур. А змішати отриманий спирт із водою та отримати першу російську горілку за переказами здогадався монах Ісидор із московського Чудова монастиря близько 1430 року.
Серед тих, хто імовірно створив горілку, є і італійський чернець Валентина. За допомогою дистиляції він намагався буквально «витягти душу з вина». Заслугу винаходу горілки на Русі приписують ченцю Чудова монастиря Ісидору.
Вчений лише написав дисертацію «Про з'єднання спирту з водою». Але перед нею не стояло мети виробити рецепт горілки або розрахувати будь-які пропорції. Проте за днем народження горілки закріпилася дата 31 січня. Саме 31 січня 1865 року Менделєєв захистив свою дисертацію.