Найдавніші вироби, мабуть, із самородної міді, знайдені в Єгипті, належать до тисячоліття до н. е. Пізніше єгиптяни добували мідь з її окисних руд (бірюзи, малахіту та ін.). Руди плавили при 1083o З примітивних горнах із застосуванням дуття.
На відміну від інших металів, мідь видобувається у вигляді розробки вкраплених руд. Світові запаси та обсяги видобутку міді ґрунтуються на кварцово-сульфідних рудах і мідно-порфірових, які складають 90% від загального обсягу мінералів, що розробляються і видобуваються.
Епоха відкриття та застосування міді — це приблизно VI–IV тисячоліття до нашої ери, великий період, який археологи та історики вважають проміжною ланкою між «кам'яною добою» та «бронзовою». Згідно з дослідженнями вчених, наші далекі предки спочатку застосовували зливки мідіякі були ними помилково прийняті за каміння.