Ві́ра давньоруська міра покарання за вбивство, що виражалася у стягненні з винуватця грошового відшкодування. Також вірою називалося грошове відшкодування інші злочини.
Поняття «віра»У російському законодавстві використовувалося в домонгольський час. Вперше воно з'явилося над національних документах, а міжнародних договорах (у IX столітті) і розглядалася як компенсація за загиблого, яка виплачувалася у разі, якщо вбивця був спійманий і відданий страти.
У писемних пам'ятках віра вперше згадується за Володимира: дума порадила йому не страчувати розбійників, а брати з них віру. За найдавнішим списком – Короткою Правді, – віра стягується лише за відсутності месника.
Величина вири залежала від знатності та суспільної значущості вбитого. За княжого чоловіка, тіуна вогнищного та конюшого платилася віра у 80 гривень. За княжого юнака, конюха, кухаря чи простого вільного чоловіка без певного соціального статусу платилася віра у 40 гривень.