Санджар, останній представник гілки Великих Сільджуків, був одним із молодших синів Мелік-шаха I від рабині-наложниці. Рання загибель Мелік-шаха ввела державу в низку міжусобних воєн. У 1118 р., після загибелі останнього зі зведених братів Санджара, землі Сільджуків були офіційно поділені.
Розгром сельджукідів каракитаями в 1141 році в битві в Катванському степу призвів до остаточного розпаду їх держави та втрати політичних позицій у Середній Азії. Зазнавши поразки від каракитаїв, Санджар втратив верховну владу над Середньою Азією (1141).
Турки-сільджуки захопили візантійську Анатолію та заснували султанат зі столицею в Іконії. Ця держава переважно охоплювала всю Анатолію, крім деяких районів узбережжя. У північній Малій Азії, тюркські нащадки сельджуків стали називатися османами – на честь свого вождя Османа I.