Зазвичай дитинець будувався на пагорбі або на високому березі річки і з усіх боків оточувався ровом. Це була найукріпленіша частина міста, у разі нападу ворога саме тут ховалися городяни. Усередині дитинця стояли княжий терем, собор, будинки найзнатніших дружинників.
Болховітінов у 1808 році висловлював версію, що під час ворожих навал дітей (щоб уберегти) зводили у фортецю. Звідси і назва – «дитинець». Археолог Новгородського дитинця M. X. Алешковський вважав, що дитинцем фортеця називалася тому, що у ній жили князівські дружинники, звані отроками, дитячими.
У дитинце жили князі, бояри, духовенство. Тут знаходилися палаци та собори, інші храми. Не можна вважати, що дитинець був населений виключно соціальною верхівкою. Тут жили менш заможні верстви населення.