Етнонім «полька», на думку лінгвістів, спочатку використовувався у розмовній промові; «полячка» ж, навпаки, вважався літературним варіантом. Такий порядок відповідає принципам словотвору в російській мові: таджик – таджичка, узбек – узбечка.
У тлумачно-словотвірному словнику під редакцією Єфремової та тлумачному словнику Ожегова та Шведової йдеться таке: Жителька Польщі – це полька. Але допустимо використання слова «полячка». Слово «полячка» відноситься до категорії застарілих слів і допускається лише під час розмови.
Проте нормативною літературною формою цього слова є полька. Це зафіксовано у всіх основних словниках російської мови, зокрема, Товково-словотвірної під ред. Єфремової та тлумачного словника Ожегова та Шведової. Все ж таки, обидва варіанти рівноправні.
Морфологічні та синтаксичні властивості
| відмінок | од. год. | мн. год. |
|---|---|---|
| Їм. | полячка | полячки |
| Р. | полячки | полячок |
| Д. | полячці | полячкам |
| Ст. | полячку | полячок |