У 1847 році, за відомою всім історії, він [Шевченко] був засланий рядовим у Оренбурзький корпус. Йому, як народному поетові та художнику, за конфірмацією 255 заборонено було брати до рук перо та олівець. Жандарм привіз його до Оренбурга 256 в червні 1847, вночі, прямо в ордонанс-гауз, де Ш.
Могила Тараса Григоровича Шевченка у Каневі на Чернечій горі є одним із найшанованіших місць для українського народу. Входить до складу Шевченківського національного заповідника поряд із низкою музеїв. Над могилою підноситься гранітний пам'ятник (скульптор Матвій Манізер, 1939).
З 47 років життя Шевченка прожив біля сучасної Росії 27 років: 1831—1845 і 1858—1861 роки у Санкт-Петербурзі, в 1847—1857 роках проходив військову службу в Оренбурзькому краї.
Кріпосний селянин, Шевченка отримав свободу завдяки своїм художнім здібностям: гроші на викуп збирали Карл Брюллов, Василь Жуковський та навіть члени імператорського прізвища. Однак головним його покликанням була поезія – збірка «Кобзар» стала основою літературної української мови.