Після Лютневої революції Купрін симпатизував есерам, а 1919 року вступив до Білої армії і став редактором армійської газети. Після поразки Північно-Західної армії через Ревель та Гельсінкі він дістався до Парижа, де провів наступні 17 років свого життя.
У листопаді 1919 року Олександр Купрін з родиною опинився у Ревелі. Потім, отримавши фінську візу, Купріни перебралися до Гельсінкі. Фінляндія, яка ще недавно була російською, стала вже чужою країною, і різниця між минулим і сьогоденням була разючою.
О шостій років хлопчик був відданий до Московської Розумовської школи, звідки вийшов у 1880 році. Того ж року вступив до Другої Московської військової гімназії. У 1887 році був зарахований до Олександрівського військового училища. Згодом опише свою армійську юність у повістях «На переломі (Кадети)» та у романі «Юнкера».
У 1888 році Олександр Купрін випустився з кадетського корпусу і вступив до Олександрівського військового училище, яке закінчив 1890 року в чині підпоручика.