Все ж таки його спадщина — це не тільки дивовижні картини, а й сумна історія втрати лівого вуха. За останні сто років її кілька разів переглядали та уточнювали, однак одностайної відповіді на запитання «Навіщо Ван Гог це зробив?» дослідники так і не дали.
Здавна вважалося, що психічно хворий ван Гог відрізав собі вухо бритвою в місті Арле на півдні Франції в 1888 році. Однак у щойно опублікованій книзі, заснованій на результатах поліцейського розслідування, стверджується, що Гоген відрубав Ван Гогу вухо шпагою, коли вони побилися біля входу до будинку розпусти.
Художник нібито перебував на межі нервового зриву, і сварка з Гогеном стала останньою краплею: щоб угамувати душевний занепокоєння, Ван Гог завдав собі каліцтво. Відрізане вухо, загорнуте в тканину, він подарував 18-річній покоївці, що служить у борделі, Габріель Берлатьє.
Синдром Ван Гога (англ. the van Gogh Syndrome) проявляється, коли хворий або сам себе хірургічно оперує, або наполягає на певних операціях. Деякими авторами належить не до синдромів, а до психопатологічних симптомів («симптом Ван Гога»).