Кондакарний спів (також кондакарний спів) — найдавніший вид церковного співу на Русі. Назва походить від слова "кондак" – одного з богослужбових співів.
Назва походить від старослов'янського слова "прапор", тобто. знак. Прапорами чи гаками називалися безлінійні знаки, що застосовувалися для записи наспівів.
Завдяки діатонічному звукоряду, знаменний розспів звучить велично, безпристрасно, суворо. Мелодиці одноголосного молитовного співу властиво плавне рух, шляхетна простота інтонацій, чітко оформлений ритм, завершеність побудови.