Консули володіли вищою цивільною та військовою владою, набирали легіони та очолювали їх, скликали сенат і коміції, головували у яких, призначали диктаторів, виробляли ауспіції тощо. У надзвичайних обставинах сенат наділяв консулів необмеженими повноваженнями.
Консул (лат. consul) — посадова особа, якій доручено репрезентованою державою виконання консульських функцій у межах відповідного консульського округу на території держави перебування, тобто для захисту юридичних та економічних інтересів своєї держави та її громадян.
У ті далекі часи ще під час існування Римської республіки в сенаті була посада Консула. Так консули вирішували найважливіші зовнішні та внутрішні державні питання, які стосувалися: дипломатичних відносин, торгівлі, війни, провінційної політики та ін.
Сенат затверджував закони та результати виборів, контролював діяльність магістратів. Таким чином, сенат фактично здійснював керівництво державою. Постанови сенату (s. c., senatus consulta) мали силу закону, як і постанови народних зборів і зборів плебеїв — плебісциту.